Молокане

Духовные христиане
Мелитопольский краеведческий журнал. № 1, 2013. — Мелитополь: «Союз краеведов Мелитопольщины». — С. 25-26. Чухраенко А. А.

Молитвенный дом молокан в Астраханке

(подстрочный перевод с укр. оригинальной статьи)

Село Астраханку основали в 1825 г. выходцы из Тамбовской и Владимирской губерний. Это была одна из групп «духовных христиан», прозванная в народе «молоканами». Арестованными, они на год оказались в Астрахани, а оттуда их переселили в Таврию на балку Арап.

В селе сохранились пять молитвенных домов христиан-молокан. Один из домов (так называемое «Курьяновское собрание») является действующим. Он возведён на рубеже ХIХ-ХХ веков на средства богатого молоканина Курьянова и расположен по ул. Московской, 139. Дом одноэтажный, стены возведены из обожжённого кирпича местного производства, на высоком каменном фундаменте. Крыша вальмовая, когда-то крытая оцинкованным железом, а сейчас под шифером. Стены дома прямые, украшенные узорчатым карнизом, побелены известью. Вход со стороны уличного фасада, оформлен в виде арочного портала с колонноподобными выступами (пилястрами) по бокам. Окна прямоугольной формы, оформленные наличниками из кирпича в виде геометрического рельефа.

image-2-512x291
Дом Молитвы Курьяновского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Чухраенко А. А.).

Внутренняя оригинальная планировка копировала устройство двухкамерной российской «избы»: входные двери вели в сени (коридор), а из них в зал молитвы, окружённой с трёх сторон высокими светлыми окнами. У противоположной стены стояла кафедра, покрытая «столешником» (скатертью). Всё пространство зала перед кафедрой занимали скамьи со спинками и без. По одной стене сидели женщины, по другой — мужчины. Для детей в молитвенном доме была особая детская лава. Потолок украшен довольно аскетичной лепниной, в центре висела большая, круглой формы керосиновая лампа.

image-1-512x379
Кафедра Курьяновского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Чухраенко А. А.).

В годы коллективизации богослужения молокан власти запретили. Все молитвенные дома забрали в колхоз на различные нужды, и здания пришли в запустение.
После войны в «Курьяновском собрании» устроили кладовую, затем школу, правление колхоза, общежитие. Внутренняя планировка здания претерпела большие изменения. В конце 1980-х в начале 1990-х годов пресвитер Николай Исаевич Харитонов проявил большую настойчивость и заботу в восстановлении деятельности молоканской общины в Астраханке. Он добился у властей возвращения Курьяновского молитвенного дома. Сейчас в нём проводятся богослужения. В 1992 году произошло значительное событие — Всемирный съезд духовных христиан молокан, на который прибыли 400 представителей из разных концов земного шара.

1992-512x258
Всемирный съезд духовных христиан молокан. Астраханка. 1992 г.

Основная форма духовной жизни молокан и до сих пор — это собрание в молитвенном доме по выходным и праздничным дням, а также в связи со значительными событиями: свадьбами, крестинами, захоронениями и поминаниями, проводами в армию, обновлением дома и др. Организацией сборов занимается Лидия Андреевна Шестакова — руководитель астраханской общины, или, как он сам себя называет, — исполняющая обязанности пресвитера. Начинаются сборы пением песен, например, из сборника «Песни возрождения». Проповедь во время богослужения сводится в основном к чтению Писания без толкования. На собрании пресвитер и уважаемые люди «ведут беседы», между которыми звучат псалмы (из книги Псалтирь), «золотые стихи» из Евангелий и Посланий, по содержанию близкие к теме «беседы». По окончании собрания все встают на моления, а затем поют псалом или песню «на расход».

Дом Молитвы Курьяновского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.).

Дом Молитвы Курьяновского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.).

Дом Молитвы Курьяновского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.).

Дом Молитвы Курьяновского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.).

Еще одна традиционная особенность — это настоящий самовар после собрания. В конце концов, чай — это неторопливое общение, откровенный разговор, отдых в кругу братьев и сестёр. Традиционно молокане готовят домашнюю лапшу и подают чай в стаканах с глубоким блюдцем. Традиционными блюдами молокан можно назвать и пончики, блины, а также пышки, обмазанные сметаной.

В с. Астраханка сохранились ещё четыре молитвенных дома: три по ул. Московской и один по ул. Заводской. А до революции было шесть: Захаровское, Курьяновское, Владимирское и Тамбовское собрания; названия других не дожили до наших дней. Захаровское, одно из тех, что остались, используется как жилой дом.

Здание Захаровского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.).

Здание Захаровского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.).

Здание Захаровского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.).

Здание Захаровского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.).

Эти названия напоминают о людях или общинах, на средства и усилия которых были возведены молельни. Посещение молитвенных домов передавалось по наследству — по принадлежности родителей. В воскресенье собрание традиционно проводились дважды в день: утром — общее, вечером — для юношей и девушек. Иногда назначалось общее собрание всех общин для решения каких-то важных вопросов, или в связи с праздничными событиями. Общее собрание проводилось в большом здании Владимирского собрания, оно стояло напротив Курьяновского, но сейчас не сохранилось.

В 1925–1927 гг. началось движение «Духовного пробуждения». Это движение основало отдельное (седьмое, если считать) собрание. Но общие богослужения, праздничные и погребальные, проводились совместно, как и раньше.

Здание бывшего молоканского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.)

Здание бывшего молоканского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.)

Здание бывшего молоканского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.)

Здание бывшего молоканского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.)

Здание бывшего молоканского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.)

Здание бывшего молоканского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Гузикова И. В.)

Общими архитектурными особенностями молоканских домов молитвы является своеобразная монументальность, которая подчёркивается причудливой кирпичной кладкой. Для них характерен высокий цоколь, прямые кирпичные стены с рядами больших прямоугольных или арочных окон, пространство между которыми часто разделено плоскими выступами — лопатками. Прямоугольные оконные проёмы украшены наличниками, арочные — обрамлением. Входные проёмы оформлены в виде портала, по бокам подчёркнуты условными колоннами (пилястрами). Крыши вальмовые, в древние времена были крытые оцинкованным железом, или, возможно, черепицей. Отапливались здания печами.
Александр Анатольевич Чухраенко,
учитель истории Терпеньевского коллегиума «Джерело»,
научный сотрудник Мелитопольского краеведческого музея.

Дополнил фотографиями Гузиков И. В.


Молитовний будинок молокан в Астраханцi

Село Астраханку заснували у 1825 р. вихідці з Тамбовської та Володимирської губерній. Це були одна з груп «духовних християн», відгалуження від православ’я, їх в народі прозвали молоканами Заарештованими, вони на рік затрималися у Астрахані, а звідти їх переселили в Таврію на балку Арап.

В селі збереглися п’ять молитовних будинків християн-молокан. Один з будинків (так зване «Курьяновскоє собраніє») є діючим. Він зведений на межі ХІХ-ХХ століть на кошти багатого молоканина Курьянова і розташований по вул. Московській, 139. Будинок одноповерховий, стіни зведені із обпаленої цегли місцевого виробництва, на високому кам’яному фундаменті. Дах вальмовий, колись критий оцинкованим залізом, а зараз під шифером. Стіни будинку прямі, прикрашені візерунчастим карнизом, побілені вапном. Вхід збоку, з вуличного фасаду, оформлений у вигляді арочного порталу з колоноподібними виступами (пілястрами) по боках. Вікна прямокутної форми, оформлені наличниками із цегли у вигляді геометричного рельєфу.

image-1-512x379
Кафедра Курьяновского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Чухраенко А. А.).

Внутрішнє оригінальне планування копіювало устрій двокамерної російської «ізби»: вхідні двері вели до сіней (коридору), а із них до зали молитви, оточеної з трьох боків високими світлими вікнами. Біля протилежної стіни стояла кафедра, вкрита «столєшніком» (скатертиною). Весь простір зали перед кафедрою займали лави зі спинками й без. Під однією стінкою сиділи жінки, під іншою – чоловіки. Для дітей в молитовному будинку була особлива дитяча лава. Стеля прикрашалася доволі аскетичною ліпниною, в центрі висіла велика, круглої форми гасова лампа.

У роки колективізації богослужіння молокан влада заборонила. Всі молитовні дома забрали в колгосп на різні потреби, й будівлі прийшли в запустіння.

Після війни в «Курьяновскому собраніі» улаштували комору, потім школу, правління колгоспу, гуртожиток. Внутрішнє планування будівлі зазнало великих змін через зведені простінки. У кінці 1980-х на початку 1990-х років пресвітер Микола Ісаєвич Харитонов виявив неабияку наполегливість і турботу у відновленні діяльності молоканської общини в Астраханці. Він домігся у влади повернення Курьянівського молитовного будинку. Зараз у ньому проводяться богослужіння. В 1992 р. відбулася значна подія – Всесвітній з’їзд духовних християн молокан, на який прибули 400 представників з різних кінців земної кулі.

image-2-512x291
Дом Молитвы Курьяновского собрания. Астраханка. 2012 г. (Фотография Чухраенко А. А.).

Основна форма духовного життя молокан і дотепер – це збори у
молитовному будинку по вихідних і святкових днях, а також у зв’язку зі значними подіями: весіллями, хрестинами, похованнями і поминаннями, проводами в армію, оновленням будинку та ін. Організацією зборів займається Лідія Андріївна Шестакова – керівник астраханської общини, або, як вона сама себе називає, – виконуюча обов’язки пресвітера. Починаються збори співами пісень, наприклад, із збірки «Пісні відродження». Проповідь під час богослужіння зводиться в основному до читання Писання без тлумачення. На зборах пресвітер і поважні люди «ведуть бесіди», між якими звучать псалми (з книги Псалтир), «золоті вірші» з Євангелій і Послань, за змістом близькі з темою «бесіди». По закінченню зборів всі встають на моління, а потім співають псалом або пісню «на витрату».

Ще одна традиційна особливість – це справжній самовар після зборів. Зрештою, чай – це неквапливе спілкування, відверта розмова, відпочинок в колі братів і сестер. Традиційно молокани готують домашню локшину і подають чай у стаканах з глибоким блюдцем. Традиційними блюдами молокан можна назвати й пампушки, млинці, а також пишки, обмазані сметаною.

В с. Астраханка збереглися ще чотири молитовних будинки: три по вул. Московській і один по вул. Заводській. А до революції було шість: Захаровське, Курьяновське, Володимирське і Тамбовське «собранія»; назви інших не дожили до наших часів. Захаровське, єдине з тих, що залишилися, використовується як житловий будинок.

Ці назви нагадують про людей або громади, на кошти та зусилля яких були зведені молитовні. Відвідування молитовних домів передавалося у спадок – по приналежності батьків. У неділю збори традиційно проводилися двічі на день: вранці – загальні, увечері – для юнаків та дівчат. Іноді призначалися загальні збори всіх общин для вирішення якихось важливих питань, або у зв’язку зі святковими подіями. Загальні збори проводились у найбільшій будівлі – Володимирському «собраніі», воно стояло навпроти Курьяновського, але зараз будинок не існує.

В 1925-1927 рр. розпочався рух «Духовного пробудження». Цей рух створив окреме (сьоме, якщо рахувати) «собраніє». Але загальні богослужіння, святкові й поховальні, проводилися разом, як і раніше.

Спільними архітектурними особливостями молоканських молитовних будинків є своєрідна монументальність, яка підкреслюється вигадливою цегельною кладкою. Для них характерним є високий цоколь, прямі цегельні стіни з рядами великих прямокутних або аркових вікон, простір між якими часто розділений пласкими виступами – лопатками. Прямокутні віконні прорізи прикрашені наличниками, аркові – обрамленням. Вхідні прорізи оформлені у вигляді порталу, що з боків підкреслюється умовними колонами (пілястрами). Дахи вальмові, в стародавні часи були криті оцинкованим залізом, або, можливо, черепицею. Опалювалися будівлі пічками.
О. А. Чухраєнко,
учитель історії Терпіннівського колегіуму «Джерело»

Опубликовано 31.07.2013 г.

Публикации автора

Доступ ограничен!

Рассматриваются только подробные письма по исследуемой Вами родословной или интересующей Вас проблеме!