Молокане

Духовные христиане
Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Изд.: Государственное высшее учебное заведение Запорожский национальный университет Министерства образования и науки Украины. Запорожье. № 33. 2012. — С. 288-290. Ивлева Я. А.

Картографические источники по истории таврических духоборов и молокан в первой половине ХІХ в.

(подстрочный перевод с укр. оригинальной статьи)

Картографические источники чрезвычайно важны для историка. При этом особую значимость они приобретают в краеведческих исследованиях. Однако сегодня историки-краеведы часто обходят вниманием эти важные исторические источники, а если и привлекают их к своим исследованиям, то только как вспомогательный материал для иллюстрации сделанных выводов. Такой низкий уровень использования картографических источников в практике научных исследований требует повышенного внимания историков к этим важным документам, которые благодаря своей способности концентрировать разнообразную информацию об определённом процессе или явлении являются самостоятельными историческими источниками. Ярко прослеживается это на примере истории Таврических сектантов в первой половине XIX в. С этого времени сохранилось много карт и планов поселений духоборов и молокан, которые не только иллюстрируют места локализации поселений, но и проливают свет на некоторые аспекты их жизни и деятельности в губернии.

К сожалению, значение картографических источников для истории Таврических духоборов и молокан специально историками и источниковедами не изучалось, а практически все внимание исследователей было сосредоточено на законодательных и справочных документах. Собственно истории Таврических сект уделили внимание современные исследователи Н. М. Буланова, которая рассмотрела причины и ход миграций Таврии духоборов1; И. И. Лиман, который проанализировал учение и обряды духоборов2, практику взаимоотношений их с православными3 и др.

Целью данного исследования является определение круга картографических источников по истории Таврических духоборов и молокан, выявление их особенностей и информационных возможностей для реконструкции истории православного сектантства губернии в первой половине XIX в.

Комплекс картографических источников по истории духоборов и молокан Таврической губернии формируют дела фондов Государственного архива Херсонской области (далее ГАХО) и Российского государственного исторического архива (далее РГИА). Документы представлены в основном планами сектантских поселений, компактно расположенных на севере губернии. Под планом понимается чертёж, изображающий в условных знаках на плоскости часть земной поверхности с поселениями и вид сверху отдельных частей поселений. Планы включают описания местности, расположенные вблизи дороги и реки, другие поселения и тому подобное. Большинство этих материалов до сих пор оставалось вне пристального внимания историков.

В фонде Коллекции планов и чертежей учреждений Министерства императорского двора РГИА (ф. 485) сохраняется только один план земли над рекой Молочной4. Значительной информационной нагрузки он не несёт, однако по своей хронологии документ является наиболее ранним из всех выявленных картографических источников — он датирован началом XIX в.

Большая часть картографических источников по истории Таврических сектантов первой половины XIX в. сохраняется в ГАХО, поскольку в 1802 г. левобережная часть Херсонщины — Днепровский и частично Мелитопольский уезды — вошла в состав Таврической губернии. Архив включает более 3,3 тыс. фондов, насчитывающих около 800 тыс. дел с документами местных институтов и учреждений. Наиболее важными для нашей проблематики дела Херсонской губернской чертёжной, фонд которой является ценным для изучения истории заселения Юга Украины. Это собрание документов включает дела за 1769–1922 гг., В которых содержатся сведения об освоении края и отвода земель, подробно раскрываются основные направления колонизации Юга. Начатое со второй половины XVIII в. генеральное межевание края систематически документировалось соответствующими губернскими учреждениями: межевыми экспедициями, землемерами и др. Не обошли вниманием эти институты и обустройство сектантов на территории Таврической губернии в первой половине XIX в. Однако картографические источники по Таврии духоборов и молокан вошли в коллекцию карт и планов (ф. 302), которая является чрезвычайно важным дополнением в фонд Херсонской губернской чертёжной. В фонде коллекции отражены все этапы заселения края и развитие форм землепользования. Именно в этой коллекции содержится большинство картографических материалов (около 2,5 тыс. ед. сб. за 1782-1920-е гг.). Коллекция была создана в 1998 году. Из россыпи картографических материалов, принадлежащих к различным фондообразователям, в т. ч. и Таврической губернской чертёжной. Неустроенность документов и неудовлетворительное физическое состояние ограничивали возможности изучения этих источников, и только сегодня упорядоченные и отреставрированные документы стали доступными для историков5. Работу исследователю облегчают составленные к описанию коллекции географический, именной, предметно-тематический и хронологический указатели.

Планы поселений духоборов и молокан в Таврической губернии является составной наиболее интересных материалов коллекции. Эти православные секты рационалистического направления возникли на территории Российской империи в XVIII в. В начале XIX в. поселение православных сектантов появились в Таврической губернии. Первыми переселения в губернии начали духоборы. Появление их на Молочных водах инициировал указ Александра I от 25 января 1802 года, в котором предполагалось компактное поселение духоборов Слободской Украины отдельно от православных6. Результатом этого стало стремительное поселения духоборов в Таврической губернии. При этом довольно часто вместе с ними прибывали и другие сектанты или православные, нуждающимся в льготах для переселенцев. Определились основные места поселений сектантов — на севере губернии. Переселялись из Тамбовской, Пензенской, Воронежской, Орловской, Саратовской, Екатеринославской губерний, а также из Финляндии, Дону и др.

Вместе с духоборами в начале XIX в. в Таврической губернии появились и представители молоканства, однако эти первые попытки их переселения были единичными. Массовое поселение молокан началось только через 10 лет после начала переселения духоборов. Если в начале 1820-х гг. поток переселенцев-духоборов уже почти иссяк, то молокане, напротив, переселялись в этот период довольно активно. Итак, интенсивный поток переселения сектантов в Таврическую губернию пришёлся на первую четверть XIX в. Впоследствии их миграция ослабла из-за частых отказов властей в предоставлении им разрешений на это, чему способствовало стремительное распространение сект.

Духоборы и молокане достаточно быстро обосновались на новых территориях. Распоряжениями высшей власти им была отведена земля в Мелитопольском уезде. Предоставленная возможность пользоваться большими участками способствовала быстрому обогащению сектантов. Но уже в 1822 г. Комитет министров ограничил земельные владения Таврических сектантов с целью помешать вступлению в секту православных.

Собрание картографических источников в фонде коллекции карт и планов ГАХО свидетельствует, что выделенная для сектантов земля подлежала точному учёту, обязывающему местных землемеров составлять детальные планы поселений духоборов и молокан. Таких планов в фонде выявлено 14, причём подавляющее большинство документов касается духоборов. Для молокан имеется всего один — план земли с. Астраханка 1826 г.7. Планы духоборских поселений датируются 1811, 1815, 1817, 1827, 1831 гг. Ещё 4 из них не датированы891011. Все планы рукописные (некоторые из них имеют повреждения), большинство из них сопровождается текстовой частью информации о численности сектантов, разъяснением условных обозначений. Документы разнообразны по размерам, но длина их почти не превышает 1 м.

Анализ планов духоборских поселений позволяет выяснить некоторые аспекты жизни сектантов на Молочных водах. Во-первых, можно определить временную и пространственную локализацию их проживания. Планы касаются таких населённых пунктов духоборов в Мелитопольском уезде: Спасского912, Родионовка101113, Богдановка891214, Горелого, Ефремовки, Кирилловки151617, Троицкого8912, Терпение12. На отдельных планах обозначены территории соседних ногайцев18 и меннонитов919. Во-вторых, они предоставляют информацию об общей площади землевладений духоборов. Отдельные планы отражают количество пригодной (для земледелия, сенокоса, под дороги, кладбище и т. п.) и другой земли отведённой духоборам. В-третьих, планы содержат сведения о численности духоборов в определённых поселениях. Так, в 1811 г. В Ефремовке, Кирилловке и Горелом проживало 567 человек15, в 1828 г. в Кирилловке и Горелом проживало 289 духоборов17. Кроме того, в большинстве случаев можно выяснить фамилии землемеров — Чугутов, Разумов, Краснолучский, Лукин, Иванов. Отдельные документы раскрывают вопросы аренды, например, территории острова Бирючего, который в 1817 г. был предоставлен в пользование духоборам и задокументирован по плану20.

Что касается молокан, то следствием распространения этой секты на территории Таврической губернии стало учреждение трёх поселений: Нововасильевки, Астраханка и Новоспасского. Среди картографических источников ГАХО есть план земли только для посёлка Астраханка. Документ датирован 1826 г. и предоставляет сведения об отводе для поселения 5216 дес. земли, а также о земле соседних ногайцев и меннонитов7.

Таким образом, картографические источники по истории Таврии сектантов в графической форме предоставляют информацию, позволяющую существенно дополнить и уточнить сведения из имеющихся законодательных и справочных документов. Изображения на картах и планах отражают особенности и динамику реальных процессов и явлений, происходящих в Таврии. Эти источники свидетельствуют, что в первой четверти XIX в. на Молочных водах было основано ряд духоборских поселений, которые были изолированно расположены на севере губернии. Процесс переселения молокан в Таврической губернии постепенно продолжался с конца 1810-х до начала 1830-х гг. Следствием этого стало появление нескольких тысяч новых поселенцев, компактно селившихся в трёх поселениях.
Яна Анатольевна Ивлева,
кандидат исторических наук,
старший преподаватель кафедры истории и правоведения Евпаторийского института социальных наук Крымского гуманитарного университета.


Картографічні джерела з історії таврійських духоборів і молокан у першій половині ХІХ ст.

Картографічні джерела є надзвичайно важливими для історика. При цьому особливу значущість вони набувають в краєзнавчих дослідженнях. Однак сьогодні історики-краєзнавці часто оминають увагою ці важливі історичні джерела, а якщо й залучають їх до своїх досліджень, то лише як допоміжний матеріал для ілюстрації зроблених висновків. Такий низький рівень використання картографічних джерел в практиці наукових досліджень потребує посилення уваги істориків до цих важливих документів, які завдяки своїй здатності концентрувати різноманітну інформацію про певний процес або явище є самостійними історичними джерелами. Яскраво простежується це на прикладі історії таврійських сектантів у першій половині ХІХ ст. З цього часу збереглося багато карт і планів поселень духоборів і молокан, які не тільки ілюструють місця локалізації поселень, а й проливають світло на деякі аспекти їхнього життя та діяльності в губернії.

На жаль, значення картографічних джерел для історії таврійських духоборів і молокан спеціально істориками і джерелознавцями не вивчалося, а практично вся увага дослідників була зосереджена на законодавчих і справочинних документах. Власне історії таврійських сект приділили увагу сучасні дослідники Н. М. Буланова, яка розглянула причини та хід міграцій таврійських духоборів1; І. І. Лиман, який проаналізував вчення та обрядовість духоборів2, практику взаємин їх з православними3 та ін.

Метою даної розвідки є окреслення кола картографічних джерел з історії таврійських духоборів і молокан, виявлення їхніх особливостей та інформаційних можливостей для реконструкції історії православного сектантства в губернії у першій половині ХІХ ст.

Комплекс картографічних джерел з історії духоборів і молокан Таврійської губернії формують справи фондів Державного архіву Херсонської області (далі ДАХО) і Російського державного історичного архіву (далі РДІА). Документи представлені здебільшого планами сектантських поселень, компактно розташованих на півночі губернії. Під планом розуміється креслення, що зображує в умовних знаках на площині частину земної поверхні з поселеннями та вигляд зверху окремих частин поселень. Плани включають описи місцевості, розташовані поблизу дороги і річки, інші поселення тощо. Більшість цих матеріалів досі залишалася поза пильною увагою істориків і не була введена до наукового обігу.

У фонді Колекції планів і креслень установ Міністерства імператорського двору РДІА (ф.485) зберігається лише один план землі над річкою Молочною4. Значного інформаційного навантаження він не несе, однак за своєю хронологією документ є найбільш раннім з усіх виявлених картографічних джерел – він датований початком ХІХ ст.

Більшість картографічних джерел з історії таврійських сектантів першої половини ХІХ ст. зберігається в ДАХО, оскільки у 1802 р. лівобережна частина Херсонщини – Дніпровський і частково Мелітопольський повіти – увійшла до складу Таврійської губернії. Загалом архів включає понад 3,3 тис. фондів, які нараховують близько 800 тис. справ з документами місцевих інституцій та установ. Найбільш важливими для нашої проблематики є справи Херсонської губернської креслярні, фонд якої є цінним для вивчення історії заселення Півдня України. Це зібрання документів включає справи за 1769-1922 рр., у яких містяться відомості про освоєння краю і відведення земель, детально розкриваються основні напрями колонізації Півдня. Розпочате з другої половини XVIII ст. генеральне межування краю систематично документувалося відповідними губернськими установами: межовими експедиціями, землемірами та ін. Не оминули увагою ці інституції й облаштування сектантів на теренах Таврійської губернії в першій половині ХІХ ст. Однак картографічні джерела щодо таврійських духоборів і молокан увійшли до колекції карт і планів (ф. 302), яка є надзвичайно важливим доповненням до фонду Херсонської губернської креслярні. У фонді колекції відображені всі етапи заселення краю і розвиток форм землекористування. Саме в цій колекції міститься більшість картографічних матеріалів (близько 2,5 тис. од. зб. за 1782–1920-ті рр.). Колекцію було створено у 1998 р. з розсипу картографічних матеріалів, що належали до різних фондоутворювачів, у т. ч. й Таврійської губернської креслярні. Невпорядкованість документів та незадовільний фізичний стан обмежували можливості вивчення цих джерел, і лише сьогодні упорядковані та відреставровані документи стали доступними для істориків5. Роботу досліднику полегшують складені до опису колекції географічний, іменний, предметно-тематичний і хронологічний покажчики.

Плани поселень духоборів і молокан у Таврійській губернії є складовою найбільш цікавих матеріалів колекції. Ці православні секти раціоналістичного напряму виникли на теренах Російської імперії в ХVIII ст. На початку ХІХ ст. поселення православних сектантів з’явилися у Таврійській губернії. Першими переселення до губернії розпочали духобори. Появу їх на Молочних водах ініціював указ Олександра І від 25 січня 1802 р., у якому передбачалося компактне поселення духоборів Слобідської України окремо від православних6. Результатом цього стало стрімке оселення духоборів у Таврійській губернії. При цьому доволі часто разом з ними прибували й інші сектанти або православні, що мали потребу в пільгах для переселенців. Визначилися основні місця поселень сектантів – на півночі губернії. Переселялися з Тамбовської, Пензенської, Воронезької, Орловської, Саратовської, Катеринославської губерній, а також з Фінляндії, Дону тощо.

Разом з духоборами на початку ХІХ ст. у Таврійській губернії з’явилися й представники молоканства, однак ці перші спроби їх переселення були поодинокими. Масове оселення молокан почалося лише через 10 років після початку переселення духоборів. Якщо до початку 1820-х рр. потік переселенців-духоборів уже майже вичерпався, то молокани, напроти, переселялися в цей період доволі активно. Отже, інтенсивний потік переселення сектантів до Таврійської губернії прийшовся на першу чверть ХІХ ст. Згодом їхня міграція послабшала через часті відмови влади у наданні їм дозволів на це, чому сприяло стрімке поширення сект.

На нових територіях духобори і молокани досить швидко облаштувалися. Розпорядженнями вищої влади їм була відведена земля у Мелітопольському повіті. Надана можливість користуватися великими ділянками сприяла швидкому збагаченню сектантів. Але вже в 1822 р. Комітет міністрів обмежив земельні володіння таврійських сектантів з метою перешкодити вступу до секти православних.

Зібрання картографічних джерел у фонді колекції карт і планів ДАХО свідчить, що виділена для сектантів земля підлягала точному обліку, що зобов’язувало місцевих землемірів складати детальні плани поселень духоборів і молокан. Таких планів у фонді виявлено 14, причому переважна більшість документів стосується духоборів. Для молокан наявний лише один – план землі с. Астраханки 1826 р.7. Плани духоборських поселень датуються 1811, 1815, 1817, 1827, 1831 рр., ще 4 з них не датовані891011. Усі плани рукописні (окремі мають пошкодження), більшість з них супроводжується текстовою частиною з інформацією щодо чисельності сектантів, роз’ясненням умовних позначок. За розмірами документи різноманітні, довжина їх майже не перевищує 1 м.

Аналіз планів духоборських поселень дозволяє з’ясувати певні аспекти життя сектантів на Молочних водах. По-перше, можна визначити часову та просторову локалізацію їх проживання. Плани стосуються таких населених пунктів духоборів у Мелітопольському повіті: Спаського912, Родіонівки101113, Богданівки891214, Горілого, Єфремівки, Кирилівки151617, Троїцького8912, Терпіння12. На окремих планах позначені території сусідніх ногайців18 і менонітів919. По-друге, вони надають інформацію про загальні площі землеволодінь духоборів. Окремі плани відображають кількість догідної (для землеробства, сіножаті, під дороги, кладовище тощо) та іншої землі, час відведення її духоборам. По- третє, плани містять відомості про чисельність духоборів певних поселень. Так, у 1811 р. у Єфремівці, Кирилівці та Горілому проживало 567 осіб15, у 1828 р. у Кирилівці та Горілому мешкало 289 духоборів17. Окрім того, у більшості випадків можна з’ясувати прізвища землемірів – Чугутов, Разумов, Краснолуцький, Лукін, Іванов. Окремі документи розкривають питання оренди, наприклад, території острова Бірючого, який у 1817 р. був наданий у користування духоборам і задокументований планом20.

Що ж до молокан, то наслідком поширення цієї секти на території Таврійської губернії стало заснування трьох їхніх поселень: Нововасилівки, Астраханки та Новоспаського. Серед картографічних джерел ДАХО є план землі лише для селища Астраханки. Документ датований 1826 р. і надає відомості про відведення для поселення 5216 дес. землі, а також про землі сусідніх ногайців і менонітів7.

Таким чином, картографічні джерела з історії таврійських сектантів у графічній формі надають інформацію, що дозволяє суттєво доповнити й уточнити відомості з наявних законодавчих і справочинних документів. Зображення на картах і планах віддзеркалюють особливості та динаміку реальних процесів і явищ, що відбувалися у Таврії. Ці джерела свідчать, що в першій чверті ХІХ ст. на Молочних водах було засновано низку духоборських поселень, які були ізольовано розташовані на півночі губернії. Процес переселення молокан до Таврійської губернії поступово тривав з кінця 1810-х до початку 1830-х рр. Наслідком цього стала поява декількох тисяч нових поселенців, які компактно оселилися в трьох поселеннях.
Івлєва Яна Анатоліївна,
кандидат історичних наук,
старший викладач кафедри історії й правознавства Євпаторійського інституту соціальних наук Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет».


  1. Буланова Н. М. Духоборці на Катеринославщині (остання чверть XVIII – ХІХ ст.) / Н. М. Буланова // Вісник Дніпропетровського національного університету. – 2006. – № 6. – С. 10–13.
    Буланова Н. М. Духоборы на Екатеринославщине (последняя четверть XVIII - XIX вв.) / Н. М. Буланова // Вестник Днепропетровского национального университета. - 2006. - № 6. - С. 10-13. 

  2. Лиман І. І. До питання про зв’язок вірувань та обрядовості духоборів та запорозького козацтва /І. І. Лиман//Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури : матеріали між нар. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 2–4 жовтня 1997 р.). – Запоріжжя : Тандем–У, 1997. – С. 47–52.
    Лиман И. К вопросу о связи верований и обрядности духоборов и запорожского казачества / И. И. Лиман // Запорожское казачество в памятниках истории и культуры: материалы между нар. научно-практической. конф. (Запорожье, 2-4 октября 1997). - Запорожье: Тандем-У, 1997. - С. 47-52. 

  3. Лиман І. І. Регулювання взаємин адептів офіційної церкви зі старообрядцями та сектантами на півдні України (остання чверть XVIII – середина ХІХ ст.) / І. І. Лиман // Література та культура Полісся. – 2004. – Вип. 27. Регіональна історія та культура в українському та східноєвропейському контексті. – Ніжин, 2004. – С. 52–58.
    Лиман И. Регулирование отношений адептов официальной церкви со старообрядцами и сектантами на юге Украины (последняя четверть XVIII - середина XIX в.) / И. И. лиман // Литература и культура Полесья. - 2004. - Вып. 27. Региональная история и культура в украинском и восточноевропейском контексте. - Нежин, 2004. - С. 52-58. 

  4. Российский государственный исторический архив (РГИА), ф. 485, оп. 1, д. 236, 1 л. 

  5. Колекція карт і планів. До 85–річчя Державного архіву Херсонської області : Опис фонду No 302 /[^авт.-уклад. О. Шинкаренко ; упоряд. : Л. Виноградова, Д. Ганченко, О. Іскрова та ін. ; кер. проекту А. Карпова]. – Херсон : Державний комітет архівів України, Державний архів Херсонської області, 2006. – 720 с. – (Архівні зібрання України. Спеціальні довідники). — С. 4.
    Коллекция карт и планов. К 85-летию Государственного архива Херсонской области: Описание фонда No 302 /[^авт.-уклад. А. Шинкаренко; сост. Л. Виноградова, Д. Ганченко, А. Искровая и др. ; рук. проекта А. Карпова]. - Херсон: Государственный комитет архивов Украины, Государственный архив Херсонской области, 2006. - 720 с. - (Архивные собрания Украины. Специальные справочники). - С. 4. 

  6. Собрание постановлений по части раскола. – СПб.: Типография МВД, 1858. – 656 с. — С. 23–25. 

  7. Державний архів Херсонської області (ДАХО), ф. 302, оп. 1, спр. 888, 1 арк.
    Государственный архив Херсонской области (ГАХО), ф. 302, оп. 1, д. 888, 1 л. 

  8. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 893, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 893, 1 л. 

  9. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 894, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 894, 1 л. 

  10. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 901, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 901, 1 л. 

  11. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 909, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 909, 1 л. 

  12. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 892, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 892, 1 л. 

  13. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 908, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 908, 1 л. 

  14. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 891, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 891, 1 л. 

  15. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 897, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 897, 1 л. 

  16. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 898, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 898, 1 л. 

  17. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 899, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 899, 1 л. 

  18. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 885, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 885, 1 л. 

  19. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 47, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 47, 1 л. 

  20. ДАХО, ф. 302, оп. 1, спр. 890, 1 арк.
    ГАХО, ф. 302, оп. 1, д. 890, 1 л. 

Опубликовано 30.12.2012 г.